Початок 19-го століття на територіях вздовж Чорного моря – від Дунаю до Дніпра – був відзначений суттєвими адміністративними змінами. Головною причиною таких процесів стала втрата значної частини цих земель імперією Османа. Однією з ключових подій стало падіння Ізмаїла. Другою такою подією став Бухарестський договір, підписаний 1812 року. Більше на kherson-yes.com.ua.
Між двома зазначеними подіями відбулося третє, хоч і набагато менш значуще. Йдеться про організацію на частині причорноморської території Херсонської губернії. Відповідний імператорський указ виник у середині травня 1803 року.
Губернський центр: з Миколаєва до Херсона
Рішення про перенесення головного міста на території виникло після низки попередніх заходів. Так, до восьмого жовтня 1802 р. у краях існувала Новоросійська губернія, яку розділили три частини. Однією з нових утворень стала Миколаївська губернія з Херсонським повітом у її складі.
Губернія з центром у м. Миколаєві існувала менше ніж рок, а у травні управління та служби губернського рівня переїхали до сусіднього Херсона, міста, яке дало назву великій адміністративно-територіальній одиниці.
Так збіглось. що в ті ж дні 1803 року відбулася ще одна важлива для Херсона подія, хоча, на перший погляд, зв’язок навряд чи очевидний. Отже, у столиці імперії було ухвалено рішення щодо іншого причорноморського населеного пункту – Одеси. Туди на посаду градоначальника вирушив французький герцог Еммануїл Рішельє. Через два роки його повноваження значно розширилися, оскільки він став генерал-губернатором величезного Новоросійського краю, куди адміністративно входили Херсон та його губернія.
Чиновники, що будували губернський Херсон
Невідомо, чи було у нового намісника імператора Олександра Першого спеціальне завдання, але з самого початку своєї діяльності на відповідальній посаді Еммануїл Йосипович одразу звернув увагу на Херсон. Одним із перших губернаторських рішень було направлення на розвиток міста в пониззі Дніпра грошових зборів Новоросії, що надходять від торгівлі вином. Тим самим військовий, який став видатним політиком, зберіг та примножив значення міста як регіонального центру. У період управління краєм Рішельє для міста були затверджені герб і прапор.
Геральдичний символ міста був виконаний у формі щита із золотистим полем. На цьому тлі розташовувався чорний двоголовий із короною на голові. У його правій лапі була лаврова гілка, у лівій – язики полум’я. На грудях орла – блакитний щиток із золотим православним хрестом. Протягом усього життя міста його герб зазнав змін.
У 1813 році за Рішельє було засновано перше повітове (казенне) училище. Не стали відставати від герцога його послідовники. Вже за правління графа Ланжерона було відкрито чоловіча гімназія губернського рівня. У 1834 році (за М.С. Воронцова) розпочало свою роботу училище торгового мореплавання; 1838 року місто отримало своє перше друковане видання “Херсонські губернські відомості”.
В один рік із Рішельє до Херсона приїхав ще один чиновник. То справді був громадянський губернатор Олексій Окулов. Про нього відомо, що походив він зі знатного дворянського роду, а по матері був прямим нащадком знаменитих Смоленських князів з роду Рюриковичів.
Як і багато дворян 18-19-го століть, початок життя він присвятив військовій службі, де досяг генеральського чину. У ранзі дійсного статського радника його перевели на губернаторську посаду крайньої півночі Росії, а 1803 – на південну околицю.
На відміну від Рішельє, Олексій Матвійович прослужив у Херсоні лише два роки. Але саме цей короткий період довелося формування органів місцевого управління. Йому на зміну прийшов дійсний статський радник Кирило Семенович Гладкий.
Херсонська губернія існувала до 1922 року, після чого її частини розподілили між різними територіями. Вже за радянських часів статус міста Херсона як обласного (у термінології, яка існувала до кінця 1920-х років – губернського) центру було відновлено після визволення міста від фашистів.