З історичних джерел мало що відомо про їжу херсонців під час Другої світової війни. Але місцеві жителі прекрасно пам’ятають той час. Чим же харчувалися містяни у військовий період? Читайте у нашій статті на kherson-yes.com.ua.
Тяжка жіноча доля
Війна – одне з найстрашніших лих людства. Вона забирає життя, мрії та віру у майбутнє. Будь-яка війна несе за собою голод. Недоїдання, дефіцит продовольства впливали на повсякденне життя херсонців. Поки чоловіки захищали країну на фронті, жінки з усіх сил старалися прогодувати дітей. Вони постійно були в пошуках продуктів та взагалі, всього необхідного для життя. Нелегка доля спіткала наших жінок, адже все лягло на їх тендітні плечі.
У перші дні війни все партійне керівництво покинуло місто. Херсонці залишилися без влади. І тут почалося… Люди почали грабувати місто. Винесли все з консервного заводу, маслозаводу. Розграбували макаронну та кондитерську фабрики. Вулиці кипіли народом. Під час Другої світової війни була гостра нестача продовольства.
Містяни харчувалися своїми запасами. Готували прості страви. Головним завданням було розподілити продукти, щоб вистачило на якомога довше. Серед повсякденної їжі херсонців була юшка. Варили її зі всього що можна було знайти вдома: картопля, крупа або цибуля. Також варили юшку з гороху. Страва була схожою на дуже рідку кашу.
Купляти свіжий хліб або пекти власноруч не було можливості. Тому містяни сушили сухарі. Це була єдина альтернатива вживання хліба у той час. Сухарі гризли твердими або розмочували в юшці.
У перший рік війни жінки старалися якомога найбільше зібрати з городу овочів та законсервувати їх. Адже ніхто не знав як довго буде тривати війна та чи буде хоча б якийсь врожай у наступному році. Консервували усе: помідори, огірки, кабачки. Сушили гриби та фрукти з ягодами, щоб робити узвар. Херсонці заготовували на зиму варення, адже дітям завжди хотілося чогось солоденького. Але на жаль, цих запасів надовго не вистачало.
На херсонських ринках можна було купити крупу. Частіше це було пшоно. Також поширеною практикою серед херсонців – було обмінювати крупи на якісь інші товари, наприклад овочі.
Сало – то розкіш!
Селянам, які мали худобу, було легше виживати, аніж іншим. Херсонці продавали на ринках сало, воно було захмарно дорогим та вважалося святковою стравою. Але з кожним роком ставало все складніше і худобу було складно прогодувати. Тому про м‘ясо херсонцям залишалося тільки мріяти.
Навіть ті, хто працювали у місті під час німецької окупації, заробляли дуже мало. Цих грошей не вистачало на життя. Містяни міняли у селян свій одяг на продукти. Зазвичай це були якісь овочі, фрукти або гриби.
У часи Другої світової війни у Херсоні на кожному кроці були ринки «барахолки». Там продавали усе: одяг, книжки, взуття, посуд та меблі. Люди старалися продати усе не життєво необхідне, аби вистачало на їжу.
Риба рятує життя!
Чоловіки які залишилися у місті під час окупації рятували свої сім‘ї рибою. Так-так, саме риба з водойм Херсонщини дала не загинути від голоду сотням сім‘ям. Чоловіки ходили на рибалку. Частину риби приносили жінкам додому, аби ті почистили її та приготували, а частину везли на базар і продавали.
У листопаді 1941 року в магазинах міста почали продаватися продукти з Німеччини. Але отримували ці товари не всі, а тільки херсонці німецького походження.
Ось що писала газета «Голос Дніпра» у листопаді 1941 року: «В крамниці № 9 по Рішельєвській вулиці з понеділка 3-го листопада буде відпуск продуктів для громадян німецького походження, що мешкають у місті Херсоні. Відпуск буде – проти надання пашпорту та посвідки»
У цих страшних умовах херсонці намагалися виживати. Знайти роботу було вкрай складно. Зазвичай містяни працювали на підприємствах, які повністю контролювалися німецькою окупаційною владою.