В історії Півдня України існувала традиція, що частину свого добробуту віддавали почесні люди: графи, князь, просто дворяни. Імена таких людей вписані в історію Херсона. Серед його благодійників були князі Трубецькі, найсвітліший князь Потьомкін-Таврійський (автор першого офіційного саду міста) та багато інших гідних людей. Більше на kherson-yes.com.ua.

У цьому ряду варті згадки представники одного розгалуженого роду, початок якому поклав Іван Семенович Остославський. Він був відомим у тих краях власником морських та річкових суден, купцем другої гільдії та, звичайно ж, безкорисливим меценатом. Представники цього роду працювали у різних галузях економіки, права, науки. Але, крім кровної спорідненості, їх об’єднав той бік життя, який називається меценатством, благодійністю.

Наприклад, відомим представником роду став Іван Васильович Остославський, вчений-конструктор, автор багатьох робіт з аеродинаміки, які стали фундаментальними для технічної науки. Він був онуком засновнику славного сімейства.

Міський голова – творець південного краю

Будівля міських зборів Херсона

У 1848 році в Херсоні відбувається подія, яка протягом довгих років матиме найпозитивніші наслідки. Міським головою стає Іван Семенович Остославський. На період його діяльності були значні події як у житті міста, так і в житті всієї країни.

У період після 1861 року для Півдня Російської імперії почалося незвичайне зростання, як наслідок соціально-політичних реформ і припливу іноземного капіталу. У другій половині дев’ятнадцятого століття в Херсоні почали з’являтися заклади, які несли культуру до маси: театри, бібліотеки, музеї різного профілю.

У березні 1865 року у місті розпочали свою роботу земства – наслідок реформи 1864 року. Ці земства відіграли значну роль у розвитку інфраструктури міста, саме в ці шістдесяті роки почалося мощення вулиць

У той же період місто отримало першу пожежну команду, штат якої складався з шістдесяти осіб, після 1870 року було вже чотири такі команди.

Скасування кріпосного права дозволило дати поштовх розвитку сільського господарства та промисловості. Збільшився експорт зернових, проте не зовсім вдале розташування Херсон заважало займатися зовнішнім експортом, тому Херсон займався торгівлею внутрішньою річкою Дніпро.

При Остославському у місті було відкрито низку гімназій, школи для робітників, фельдшерські школи. Життя у місті набирає нових обертів. Будувалися нові промислові гіганти, які у майбутньому стануть джерелом розвитку для міста. Херсон став головним річковим експортером.

У місті було збудовано десятки католицьких, протестантських та юдейських храмів і, звичайно ж, православних.

Достойна людина – шановні нащадки

Часто про людей кажуть, що хтось вдало одружився чи вийшов заміж… У цьому випадку найчастіше мають на увазі економічну складову шлюбу. У випадку із засновником відомого роду також можна сказати, що він вдало одружився. Але є застереження. Шлюб. хоч і другий для Остославського, виявився вдалим, оскільки він дав народження восьми нащадкам, які надалі стали гідними людьми.

Найвідомішими дітьми цього благородного за духом роду стали Василь та Іван Остославські, нагороджені за свою працю ордена Св. князя Володимира 3-го ступеня.

Василь Іванович був випускником фізико-математичного факультету Новоросійського університету, там же став кандидатом наук. Більшість життя він провів в Одесі, де працював в Одеському реальному училищі. За особливі на ниві освіти він був зведений до рангу статського радника. А херсонці обрали його голосним (так на той час називали депутати) своєї міської думи.

Син Остославського-старшого Іван пішов військовою лінією. Він досяг досить пристойних вершин військової кар’єри, ставши полковником Керченського 210-го Резервного Піхотного Полку. Але, мабуть, головним досягненням на його життєвому шляху було те, що було довірено бути в особистій охороні останнього російського імператора Миколи Другого. Відданість родині Романових Іван Іванович зберіг і після повалення царату. Після революцій не знімав зі свого мундира царські еполети.