Освітній процес завжди був складною та важливою частиною суспільства. У багатьох містах налагодження навчання стало початком шляху до розвиненого та комфортного життя. Не можна без освіченого населення збудувати розвинене суспільство.
На своєму шляху освіта стикалась з низкою проблем, і війни аж ніяк не допомогли їх вирішити. Попри події Першої та Другої світової війни та війни з росією, освіта в Херсоні все ж таки не стояла на місці. Херсонські діти та молодь продовжували здобувати знання всупереч німецькій, російській окупації та військовим діям. Але все ж таки, яким усе було, як херсонці отримували знання під час воєн? Більше на kherson-yes.com.ua.
Перша світова війна
На початку свого «життєвого» шляху Херсон не надто відрізнявся від своїх сусідів. Таке ж портове місто, яке, в першу чергу, потребувало кораблебудівників, ніж простих людей, які вміють читати та писати. Процес утворення херсонців йшов повільно. Навіть повільніше, ніж у його сусідів. Згідно з всеросійським переписом населення на кінець 19 століття всього 20% населення Херсона вміло писати.
Для прискорення освіти херсонців у 1912 році було створено суспільство сприяння народній освіті. За сучасними мірками їхня чисельність була невеликою — 250 осіб.
Головною метою спільноти було відкриття чотирилітніх курсів для дорослих із середньоосвітньою програмою. Продиктовано це було відсутністю будь-яких навчальних закладів із поглибленим вивченням. На той час у Херсоні, як і в інших містах, освіта дітей була досить поверховою. Їх навчали лише основ – читання, письмо, боже слово.
На початок Першої світової війни 1914-1915 року, у початкових школах Херсона навчалося понад шість тисяч дітей, за загальної кількості мешканців понад 80 тисяч. Це було викликано тим, що навіть найпростіші школи стягували плату з учнів. А не всі сім’ї могли її платити.
До 20 століття освіта мала суто загальну мету. Дітей та молоді люди закінчували спільні парафіяльні школи та гімназії, де вивчали стандартний на той час набір предметів — чистописання, слово боже, грамота, арифметика. Про такі речі, як фізика, географія, хімія та мови не йшлося.
У розпорядженні херсонців були як платні гімназії, і народні (земські) школи. Оплата в них була нижчою, але все одно деяким версіям населення вона була не по кишені.
Проблеми, які принесла війна
Початок Першої світової війни без сумніву позначився на освітньому процесі. Перше, на що вплинула війна – фінансування навчальних закладів. Ця проблема несла в собі не тільки затримки з виплат зарплат вчителям, якщо таке залишилися і не були покликані на фронт. А й сам зміст шкільних приміщень та відкриття нових навчальних закладів.
Вже 1914 року у місті працювала Перша херсонська чоловіча гімназія, музичне училище. Але з початком війни на них виділялося мало грошей, та й охочих вчитися там теж поменшало. Мобілізація, яку проводила Царська Росія, теж залишила свій відбиток на освіті. Забирали всіх.
На той час Україна була між молотом і ковадлом. Її роздирали з різних боків. Але для освіти катастрофічним було навіть не це, а те, що чинний уряд не надто переймався освітою просто населення. А ось після війни, коли до влади прийшли більшовики, вони серйозно взялися до освіти населення. Важко схиляти на свій бік людей, якщо вони не вміють читати чи писати.
1917 року в Херсоні діяло 19 навчальних закладів: чоловічі та жіночі гімназії, морські та народні училища, семінарія. І це не рахуючи початкових шкіл для дітей. У своєму роді після закінчення Першої світової війни в Херсоні стався освітній бум.
Відкрився педагогічний університет, який відкрили на базі евакуйованого до Херсона Юр’ївського вчительського інституту. Починаючи з 1917 року освіта у місті набула звичайну форму.
Друга світова війна
Освітній процес у Херсоні у період 1941-1944 років перебував під контролем фашистів. Як тільки вони захопили місто, то одразу почали встановлювати свої правила та закони. Ті школи та навчальні заклади, які вони не зруйнували, намагалися наповнити своєю літературою, пропагандою, своїм баченням навчального процесу. Так, відкритий 1917 року Херсонський державний університет припинив свою роботу на період з 1941-1944 року. Один із найстаріших вишів міста не міг працювати, перебуваючи під німецьким прапором.
Погана освіта в цей час була пов’язана і з тим, що німці забирали під свої потреби школи. Так, на території школи №28 був концтабір. А школу – гімназію №20 віддали під потреби госпіталю. Тоді дітям іноді навіть не було де вчиться. Війна принесла багато руйнувань, і кожну вцілілу будівлю доцільно використали.
Часто німці залучали дітей до різного роду нескладної роботи. Зокрема обслуговування їх побутових потреб. Хоча деякі підлітки чи навіть діти працювали нарівні з дорослими на фабриках та заводах.
Але багато хто пішов і іншим шляхом. Приєднавшись до партизанського руху. За часів Другої світової війни у Цюрупинську (Олешки) було організовано «Юнармію», в якій підлітки нарівні з дорослими займалися партизанською діяльністю.
У Високопільській школі вчительський колектив разом зі школярами зібрали досить велику для тих часів суму для потреб армії. Кожен вносив свій внесок у майбутню перемогу.
У деяких документах зустрічаються згадки про те, що під час німецької окупації у місті налагоджувався побут. Працювали магазини, фабрики, школи. Це так, але тільки працювало це все на німецький лад. У магазинах були німецькі продукти, а школах викладали фашистську ідеологію.
Війна з Росією
3 березня 2022 року Херсон опинився під російською окупацією. Життя міста швидко змінилося. І коли прийшов вересень, треба було розпочати новий навчальний рік 2022-2023 років.
Через військові дії на території Херсонської області та всієї України діти перейшли на дистанційне навчання. Діти отримували знання через онлайн-уроки із засобів спеціальної комп’ютерної програми.
Окупанти всілякими силами, подібно до фашистських колег, намагалися спрямовувати освітній процес у потрібне їм русло. Але не всі прогнулися під натиском рашистів. “Херсонська освіта та педагоги – незламні у війні!” – саме з таким слоганом деякі школи в області розпочали новий навчальний процес.
На новий онлайн-навчальний рік було зареєстровано 45 тисяч херсонських учнів. Це майже у половину менше, ніж у 2021-2022 навчальних роках.
Херсонські школи пропонували учням, які готові навчатися за українською програмою, три форми навчального процесу: дистанційна, екстернатна та сімейна. Дистанційно могли навчатись усі діти, навіть ті, які виїхали з України.
Херсонські школи у такий непростий час об’єднувалися. Працювали «по-сусідськи» на одній навчальній платформі. Наприклад, школа №4 працювала на освітній платформі школи №33. У Херсонській гімназії №6 знайшли притулки вчителя із трьох інших шкіл — НВК №15, спеціалізована школа №30, багатопрофільна гімназія №20. Попри всі труднощі, ті вчителі, які змогли залишитися в місті та продовжувати роботу, об’єднувалися і продовжували надавати знання всім дітям, які потребують. Хоча й були свої проблеми через брак профільних вчителів. Частково цю проблему допомогло вирішити об’єднання учительських колективів із різних шкіл.
Хоча й був значний занепад кількості студентів. Так, Олександрівський ліцей Скадовської громади у новому навчальному році зареєстрував лише 2 343 учні, а у 2021 їх було 3600. Успішній роботі ліцею ще сприяло те, що із 19 вчителів на підконтрольну Україну виїхало 15 викладачів. Але для тих дітей, які залишилися під окупацією, все було набагато важче. Рашисти схиляли дітей віддавати навчатися за російською програмою, і часто не боялися вдаватися до жорстких методів. Адже деякі навчальні заклади не вистояли під натиском окупантів та перейшли на російську шкільну програму. А перебої зі світлом та інтернетом заважали дітям вчитися онлайн, перебуваючи на окупованій території.
Херсонський державний університет також відновив навчання у нових реаліях.