Ішов 1918 рік. Німецько-австрійські війська підходили до Херсона. Містяни, робітники заводів, солдати поспішали на мітинг, який проходив у політехнічному інституті. Там швидко постановили, що всі будуть боротися до останнього, але Херсон німцям не здадуть. Про бій херсонців з німцями, читайте далі на kherson-yes.com.ua.

Активна підготовка

На фабриках, заводах створювали робітничі дружини. Зброю їм видавали у штабі комітету фронтовиків, який знаходився в будівлі колишньої в’язниці. Там заздалегідь зібрали та укомплектували батарейну та кулеметну команду солдатів херсонського гарнізону.

Крім цього, команди двох міноносців «Ксенія» та «Марія», які на той період прибули на ремонт до Херсона, також стали на захист міста. Містяни добровільно вийшли й почали копати окопи навколо міста, утворилася єдина оборонна система.

Німці в місті

Вже 19 березня з Миколаєва до Херсона вирушило 12 вантажівок німецького війська, їх супроводжували лейтенант Шульц та делегати із херсонської Думи. Зрозумівши, що їх вороже зустрічають фронтовики, вони вирішили домовлятися, щоб ті здали зброю. Останні не підкорилися і замкнулися у Старій Фортеці. Тоді німці розпочали наступальну операцію на фортецю.

Німецьким солдатам проводити наступ допомагали херсонські дружини есерів та меншовиків, міська поліція у кількості понад 200 осіб. Усю ніч тривав кривавий бій, лише на світанку 20 березня фашисти отримали підкріплення. Батальйон під командуванням робітника заводу Григорія Пончилова дав гідну відсіч окупаційному війську. Досить добре працювали й фронтові та робітничі дружини, вони вщент рознесли величезний окупантський загін, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua. 

Під сильним натиском херсонських військ, 20 березня гітлерівці відступили та почали закріплюватися в лікарні душевнохворих у селі Степанівка. Наступного дня до міста увійшов німецький батальйон, він був добре озброєний гарматами, кулеметами, броньовиками. Разом з ним йшли гайдамаки. Кілька днів тривали активні бої за наше місто. Особливо кровопролитними були вони неподалік лікарні Тропіних та у робочих кварталах.

До розчищення від німців вулиць були залучені: моряки торгового та військового флоту, жінки, діти, дружини фронтовиків. Люди згуртовано працювали, очищали від окупантів одну за другою вулиці.

23 березня близько 17:00 години вечора в районі вокзалу закінчився бій. Практично розбиті гітлерівці відступали до Миколаєва.

Вклад херсонців в історію

Місцева газета за 1918 рік писала про повстання в Херсоні. В публікації розповідалося, що жителі маленького містечка Херсона зробили великий спротив проти насильства з боку окупантів та імперіалістів. Крім цього зазначалося, що цей мужній приклад спричинить повстання у всій Росії. Таке протистояння обов’язково увійде в історію.

Проте, херсонці рано тішилися своєю перемогою. Німці зрозуміли, що в Миколаєві повстанці діють за прикладом Херсонців, тому легко змогли розбити їх. Крім цього, вони перегрупувалися й знову почали наступати на Херсон. Тоді на допомогу херсонським війська прийшли понад 250 рибалок з Олешок, кілька загонів моряків із сусідніх міст.

Свій новий наступ на Херсон австро-німецькі війська розпочали 4 квітня. Робітники заводу Вадона мужньо тримали оборону території до вокзалу. Вони розгромили великий ешелон німців, розбили два ешелони австрійців. Проте, сили противника переважали, тому захисники міста мусили здатися. 

Надвечір німці захопили Чорнобаївку та підійшли до вокзалу. Всю ніч в Херсоні було чути стрілянину. Херсонські повстанці мусили відступати до Старої Фортеці. З першого дня окупанти почали встановлювати свої правила в місті, проте, це вже зовсім інша історія.