Ранок 14 березня 1944 року в Херсоні відрізнявся від того часу доби, який супроводжував жителів міста з кінця літа 1941-го. До міста прийшли воїни Червоної армії, а це означало кінець фашистської окупації з її свавіллям, насильством та спробами повністю винищити міське населення, насамперед євреїв. За даними звітів про стан справ у звільненому Херсоні, на його та прилеглих територіях було закатовано та страчено десятки тисяч мирних жителів. Більше на kherson-yes.com.ua.
Свободу Херсону принесли воїни 49-ї гвардійської та 295-ї загальновійськової стрілецької дивізії. Їхній подвиг був відзначений 20 залпами з 224 гармат, які осяяли небо столиці СРСР.
За традицією про успіх Червоної армії й радість херсонців повідомляло Всесоюзне радіо голосом знаменитого диктора Юрія Левітана. Він зачитав оперативне зведення, назвавши місто Херсон обласним центром, що суперечило дійсності. Річ у тому, що у 1920 році Херсон змінив статус губернського центру на повітовий, у 1930 році існувало просто місто Херсон, яким керувала міська рада.
Збитки від фашистів
І ось у березні 1944 року Юрій Левітан заочно звів місто у пониззі Дніпро у статус обласного центру. Дізнавшись про таку інформаційну подію, головнокомандувач Сталін розпорядився створити Херсонську область, щоб усе відповідало тому, що є. Щоправда, це пішло 16 днів. Це цілком зрозуміло. Адміністративно-територіальна реформа в умовах воєнного часу – справа не проста. Перерозподіл території мало ще й стратегічний характер.
30 березня 1944 року в Українському СРСР, значна частина якої вже була очищена від фашистів, була створена область з центром у Херсоні. До складу нової освіти увійшли райони, виділені зі складу сусідніх областей: Миколаївської та Запорізької.
Треба сказати, що перед втечею з центру нової української області фашистські вандали розграбували науково-освітні установи. Історико-археологічний музей втратив велику кількість експонатів, у тому числі бронзової статуї кн. Потьомкіна, яка має велику мистецьку цінність. Експонати, які гітлерівці вивезти не встигли, залишилися у розбитому та хаотичному стані.
З центральної міської бібліотеки було вивезено та знищено всю соціально-економічну літературу та значну кількість художньої літератури; було повністю знищено фонд дитячої бібліотеки. Загальна кількість книг, вивезених з усіх бібліотек Херсона, становила 0,3 мільйона томів.
Відновлення мирного життя у регіоні
Заснування Херсонської області на звільненій території передбачало створення органів влади. У квітні 1944 року сюди посаду 1-го секретаря обкому Компартії було направлено легендарний партизанський командир Олексій Федоров. Його авторитет багато в чому допоміг усунути наслідки фашистського перебування у регіоні.
Перед новим керівництвом області було поставлено важкі завдання щодо відновлення промисловості та сільського господарства, мережі навчальних закладів.
Треба сказати, що обласне керівництво впоралося з поставленими завданнями. Влітку та восени, коли Червона армія завершувала очищати від ворога територію України, Херсонщина гідно виконала одне з головних завдань. Працівники сільського господарства постаралися, щоб у повному обсязі заготовити зерно, частина якого йшла для випікання хліба для фронту. Багато працівників було відзначено державними нагородами, а керівник області О.Ф. Федоров отримав орден Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня.
За короткий час у Херсоні та області було відкрито 692 школи, до яких повернулися за парти понад 65 тисяч учнів. Керівникам освіти було доручено охопити процесом навчання дітей 1-7 класів, залежно від місцевості.
Підготовка шкіл до нового навчального року стала однією з головних цілей керівництва. До неї залучалися молодь, працівники підприємств, хоча останні ледь приходили до тями після періоду окупації.
Редакції обласної газети було надано доручення постійно висвітлювати на її шпальтах стан підготовки шкіл до нового навчального року, а також організовувати журналістські перевірки з цього питання.
Вище наведено лише два приклади того, як на Херсонщину та навколишні райони поширилися процеси відновлення після тривалого періоду фашистської окупації. Треба сказати, що населення регіону та його керівники доклали всіх зусиль, щоб Херсон, Берислав та інші міста скоріше відчули, що таке справжнє мирне життя.