З перших днів початку Другої світової війни в країні розпочалась активна мобілізація. Воювати прагнули чоловіки різного віку. Були навіть і жінки, які хотіли дати відсіч ворогу.  Проте до лав армії їх не брали. Херсонці проявили велику мужність, любов до країни. Детальніше про мобілізацію в Херсоні, читайте далі на kherson-yes.com.ua.

Воювати хотіли всі

Перші оборонні бої Червоної армії з фашистами на околицях нашого міста відбувалися 15 червня 1941 року. Херсон атакувала 1 танкова дивізія «Лейбштандарт», сили якої в кілька разів переважали наших захисників. Для захисту Херсона не вистачало воїнів. Мобілізовані фізично не встигали пройти підготовку та отримати зброю.

В той самий час, під бомбардуванням йшла активна переправа людей та матеріальних ресурсів на лівобережжя Дніпра, в район Олешків. Ймовірно, частину мобілізованих чоловіків переправили, а частину не вдалося і вони розійшлися додому.  

Запис військових у нашому місті проходив у центрі міста, в будівлі школи №28. Переважна більшість чоловіків, які підлягали мобілізації мали освіту 1-5 класу, в окремих випадках середню. Майже всіх записували в рядові. Цікаво й те, що національний склад мобілізованих був таким: понад 35% українців, 30% росіяни та 30% євреї. Загалом в списках за 1943 рік записано 5115 осіб, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua.

Не всі, хто значився в мобілізаційних списках були військовозобов’язаними, багато з них виявилися добровольцями.

Про те, як саме проходила мобілізація в нашому місті згадував колишній працівник Херсонського міськкому партії Семен Кривошеїн. 23 червня на мітингах у Херсоні брало участь понад 20 тисяч працівників. Вже на другий день війни повним ходом почали працювати призовні пункти. Всі чоловіки з’явилися в пункти організовано у встановлений час. Прийшло багато добровольців, які просили, щоб їх записали до лав Червоної армії. На пункт, який знаходився у школі №28 прийшли 3 брати Чубиних. До війни чоловіки працювали шоферами, дуже просили, щоб їх зарахували у танкові війська, бажали створити танковий екіпаж Чубиних.

 Досить цікавою була й справа №90 Івана Біліченка добровольця. В ній йде мова про призначення допомоги стипендії на рік, для єдиної доньки Діни. Аналізуючи заявку добровольця Біліченко, більшість людей думали, що війна швидко закінчиться.

Загони ополченців

На початку війни до лав Червоної армії влилося і народне ополчення, чисельність якого, додавали до числа мобілізованих. Наприклад, на заводі ім. Петровського було понад 1000 народних ополченців. Батальйони створили також на заводі ім. Комінтерну. Всього до кінця липня 1941 року в місті налічувалось 22 батальйони народного ополчення.

Ополченців передбачалося озброїти стрілецькою зброєю, створити підрозділи армійського зразка, гарно підготувати їх до оборони міста. Проте на початку війни зброї у місті не було. Зброя, яка раніше знаходилася на складах міського військкомату передали сформованим у місті частинам Червоної армії.

У міському відділі міліції було багато різної стрілецької зброї: калібри, пістолети, ручні кулемети. Запас набоїв до них був невеликий. Ця зброя залишилась тут ще з часів громадянської війни, у різний час була здана в органи міліції, частково вилучена при затримці бандитських угрупувань. На жаль, цього не вистачало для озброєння батальйону.

Адмірал Кулешов рекомендував почати виготовлення холодної зброї своїми силами. На зразок пляшок з горючою сумішшю, підривних пакетів. Командування добре розуміло, що не розумно при наявності малої кількості озброєння вступати в бій з гітлерівцями, які на той час були оснащені сучасною технікою та зброєю.

Через те, що народних ополченців не було чим озброювати, до їхніх лав обрали найбільш боєздатних і підготовлених. Далі сформували винищувальний батальйон, якому передали всю зброю, що була в місті. Особовий склад формування налічував 500 осіб.