Як відомо, під час нашестя на Радянський Союз фашисти відводили значну роль портам, розташованим на Чорному морі або поблизу нього. Однією із таких цілей став Херсон. 18 серпня фашисти увійшли до міста, але цьому етапі де вони стали почуватися спокійно. Боротьбу із ворогом продовжили партизани. Більше на kherson-yes.com.ua.

Третій український наступає

Активна діяльність народних месників сприяла звільненню Херсона на початку весни 1944 року внаслідок проведення Березнегувато-Снігурівської операції військ Третього Українського фронту. Безпосередніми учасниками боїв з очищення міста від нацистів стали воїни 49-ї гвардійської дивізії полковника В.Маргелова та 295-ї дивізії, якою керував полковник А. Дорофєєв. Для 49-річного комдива війна з фашистами була третьою у його багатій біографії. Беручи участь у Першій світовій війні, він був у складі військ, що провели легендарний Брусиловський прорив.

Локальна операція зі звільнення міста розпочалася, як і багато бойових фрагментів тієї весни, вночі. Не чекаючи світанку дванадцятого березня, кілька десятків розвідників зі складу 295-ї стрілецької дивізії висадилася на західному березі Дніпра. наші воїни забезпечили переправу передового загону фронту. Командувати загоном призначили капітана Павла Кутєпова. Коли наші десантники були біля самого берега, фашисти розкрили наш задум та відкрили масований вогонь. Проте бійцям вдалося висадитися та опанувати невеликий плацдарм.

Два командири, які звільняли місто

Капітан Кутєпов був родом із Курської області. З початком нашестя фашистів він вдруге був призваний до армії, після чого закінчив командирські курси. З серпня 1942 був на фронті, в березні 1944, коли йому було доручено відповідальне завдання, він був командиром батальйону.

У перші години дванадцятого березня 1944 р. бійці Кутєпова переправилися через Дніпро. Спочатку вони закріпилися на невеликому острові біля селища Антонівка. Трохи згодом, перебравшись на правий берег, вони закріпилися на маленькому плацдармі, який одразу опинився під обстрілом ворога.

Рота Кутєпова зуміла відбити сім атак противника. У ситуації, яка ускладнювалася з кожним годинником, командування 49-ї гвардійської та 295-ї дивізій відправило в ніч на 13 березня значне підкріплення, що дозволило розширити плацдарм та оптимізувати дії щодо відбиття атак фашистів.

У складі другого десанту особливо відзначилися воїни, якими керував майор Геворк Акопянц. Його група з п’ятдесяти осіб, зворушена двома кулеметами та мінометами потай форсувала річку і висадилася по сусідству з групою Кутєпова.

Учасники десанту потай пробралися до позицій ворога, зняли кулеметний розрахунок і раптовою атакою увірвалися у ворожі траншеї. Під час бою, який тривав кілька годин, Акоп’янц та його бійці зуміли закріпитись на правому березі.

Далі, успішно відбивши натиск фашистів, група Акоп’янця увірвалася на околицю міста та зайняла територію консервного заводу. Завдяки вдалій операції наших воїнів, протягом дня було переправлено всі підрозділи дивізії. До кінця наступного для херсонського десанту місто на Дніпрі було звільнено.

За мужність і героїзм, виявлені під час визволення Херсона, обидва командири були відзначені званням “Герой Радянського Союзу”. Дві дивізії, про які йшлося вище, отримали почесне найменування “Херсонська”.

Увечері тринадцятого березня наші війська добивали ворога на західній околиці Херсона, ще було чути вибухи та стрілянина. У ті ж хвилини небо столиці СРСР осяяло феєрверк на честь визволителів Херсона. Загалом було дано двадцять артилерійських залпів із 224 гармат.

Вже післявоєнні роки в Херсоні з’явилася вулиця імені 295-ї стрілецької дивізії. Не забули городяни й 49-ту гвардійську. Її командир, майбутній командувач десантни військ усієї країни, генерал Маргелов став Почесним громадянином міста, в якому йому у 2012 році було встановлено пам’ятник.