Під час Другої світової війни вся територія сучасної України була окупована німецькими та союзними військами. Цей час був непростим та важким для українців. За час окупації в період з 1941 до 1945 року кількість жителів з 40 мільйонів зменшилася до 27 мільйонів. Кожна область має свою трагічну історію сусідства з німецькими окупантами. І Херсонська не стала винятком. Важливим моментом у боротьбі з окупацією була партизанська війна. На Херсонщині вона була дуже масштабною. Більше на kherson-yes.com.ua.

Знайомство з українськими партизанами

Щойно німецькі війська вступили на українську землю, вони дізналися, що таке партизанська війна. В інших захоплених країнах такого поняття не існувало, або ж воно не було настільки поширеним і жорстоким. Іноді у партизанський рух йшли цілими селищами. Партизанили всі! Це вже був народний рух. Усіх, кого не призвали на фронт, залишаються на своїх місцях і почали вести бій на місці.

Херсон не став винятком. З його території призвали чоловіків на фронт, а також було створено винищувальні батальйони. Кількість людей у батальйоні не перевищувала однієї тисячі. Їхнім головним завданням була боротьба з диверсійними групами. Німецькі війська неодноразово засилали диверсійні групи до ще не окупованих міст, з метою завдання шкоди критично важливим об’єктам і поширення пропагандистської фашистської літератури. На жаль, не рідкість, коли місцеве населення вставало на бік фашистів. З часом мало що змінюється. Для цього і було створено партизанський рух, бо не завжди можна було вірити владі.

Винищувальні батальйони займалися охороною стратегічно важливих об’єктів у місті.

У середині серпня фронт підійшов упритул до Херсона. І вже 19 серпня місто захопили німецькі війська.

Херсонське підпілля не злякалося фашистської напасті. У міру своїх сил вони намагалися боронити місто. Хоча фашистські звірства не знали кордонів. Вони розстріляли та замордували 72 тисячі херсонців, а 40 тисяч молодих хлопців вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Німецькі війська викрадали з української землі не лише чорнозем, а й людей.

Загін Гірського та Павловського

З моменту окупації німецькими військами Херсона на його околицях працював партизанський загін під командуванням А.Ю Гірського. Головною метою було максимально ускладнити перебування фашистів у місті. Вони спалювали склади з пальним, псували техніку. А одного разу навіть змогли забрати із собою життя 15 німецьких офіцерів. Партизани йшли на найзухваліші та найнебезпечніші речі. На цей раз вони напали на ресторан «Херсон». Точного опису тих подій в історії не збереглося. Але результат їхньої «акції» не міг не лякати окупантів.

У загоні Гірського було сто осіб. Невелика кількість, але перевага в такій справі була не за кількістю, а якістю. Самовіддані херсонські партизани змогли знищити 33 гітлерівці, заволодіти 12 автоматами, 6 мотоциклами, легковими машинами та вантажівками. Але й солдати третього рейху, теж не були простофілями. У жовтні 1941 року загін зазнав великих втрат недалеко від Скадовського району. Село Мала Андріївка стала могилою для партизанів та самого А.Ю Гірського. 

Попри натиск німецьких військ та втрати серед членів партизанського руху, підпільна діяльність не припинялася ні на хвилину. На території Бериславського, Великоолександрівського, Горностаївського районів працював інший партизанський загін під керівництвом М.М. Павловського.

Партизани цього загону змогли напасти на німецьку комендатуру, спалити склад із продовольством і навіть знищили цілий німецький гарнізон у Бериславському районі.

Партизанський рух у Херсонській області був настільки жахливим для німецької армії, що для їх ліквідації доводилося проводити цілі спецоперації. Так, для ліквідації загону Павловського було застосовано авіацію. Німці були змушені зняти цілі загони з фронтових ліній, перевести їх у тил, щоб подолати партизанів. Їм вдалося загнати загін Павловського на плавні, оточити й поступово бомбардувати їх із повітря. Плавні це місце розливу річки, воно голе і без можливості будь-яких укриттів. Але партизанам Павловського все одно вдалося прорватися через німецьке оточення і вони змогли відступити на північ, щоб з’єднатися з іншим партизанським загоном.

Сірогозькі партизани

Село міського типу Нижні Сірогози знаходиться у Генічеському районі Херсонської області. Його площа складає всього 180 км2, але на його території діяло аж два партизанські загони Купріянова та Височина. 

Нижні Сірогози оточені порожніми полями, а це значно ускладнює роботу партизанів. Партизанити у лісах просто, а от у відкритому полі набагато складніше. Проте цим загонам вдалося протриматися до 1942 року.

Херсонських підпільних груп було багато. Але найбільшою серед них була група під назвою «Центр». Головним там був Ф.А Комкова. «Центр» зміг об’єднати в єдину мережу практично всі підпільні групи Херсона — завод ім.Петровського, електростанції, скляного заводу, консервного комбінату, верфі, елеватора з іншими групами, які діяли в області.

Центр був настільки масштабним, що мав у своєму розпорядженні друкарню. І вдалося проіснувати до 1943 року. За весь час їхньої «роботи» їм вдалося знищити безліч поліцаїв, фриців, вони звільняли військовополонених і всіляко перешкоджали армії фюрера здійснювати свої злочинні діяння на території Херсона та області.

Молодіжний партизанський рух

Проти фашистської напасті боролися абсолютно всі незалежно від статі та віку. Так на території області діяли молодіжно-патріотичні групи: «Патріоти батьківщини» та «Юнармія» у Цюрупинську (Олешки). Ці дві групи були найбільшими серед молодіжних партизанських об’єднань. Але менші групи діяли практично на всій території області. Вони були і в Каховці, і в Дніпрянах, і у Великоолександрівському районі. Загалом у Херсонській області було 700 партизанів та підпільників. Це якщо спиратися на офіційні дані. Але під час війни багато паперів було втрачено. І є ймовірність, що партизанів було набагато більше.

Звільнили Херсон навесні 1944 року. Попри  всю хоробрість партизанського руху, їм важко було морально протистояти всім діянням німецької армії.

Новий лад по-німецьки

За ті три роки, що гітлерівські війська перебували на території Херсона та області, вони встигли скоїти чимало страшних речей.

Дізнатися про поведінку німців в окупованих містах можна було лише за словами очевидців. Адже засоби масової інформації на той час використовували, як спосіб впливу на уми населення з метою поширення пропаганди протиборчих сторін.

У різних документах, зокрема особистих щоденниках херсонців збереглося точно послання подій, які передували окупації. За кілька днів до повного захоплення міста місцеве населення, передчуваючи настання тяжких часів, зайнялося давнім ремеслом мародерством. Все управління Херсона втекло і городяни були надані самі собі. Цим і користувався підпільний рух. Тому що серед звичайних погромів та розкрадання продовольчих крамниць було спалено військову комендатуру, військкомат. А це вже могло бути зроблено з метою недопущення отримання німцями важливої документації.

Перше, що почали робити «нові господарі» – встановлювати свої порядки. Спочатку начебто вони задобрювали місцеве населення роздаючи всім в особисте користування землю, але потім виявилося, що не все так весело. Не всі селяни мали можливість самостійно обробляти землю. Ті, хто не справлявся, позбавлялися можливості володіти ділянкою.

Ну а жорстока реальність була ще гірша. Все, що було зроблено, створено та зібрано було конфісковано на користь німецької армії. Так ухвалив Генеральний комісар Миколаєва Опперман у березні 1942 року.

Усіх безробітних змушували ставати на біржу праці, інакше їм було неможливо отримати продуктові картки. А без них продовольства не можна було отримати. А тим, у кого була робота, приходили не менш важко. Працювали по 10 годин. Німецький черевик намагався загнати херсонців під підлогу. Але вони й гадки не мали, що саме там процвітав партизанський рух.