Друга світова війна, мабуть, одна з найвідоміших воєн, які будь-коли відбувалися у світі. Причиною цього є звірства нацистської Німеччини стосовно єврейського народу. Навіть у 21 столітті не вщухають домисли, чутки та припущення про всі дії Третього рейху. Попри те, що є люди, які змогли пережити нацистські концтабори, мало відомо про всі секретні справи та наміри фашистів. Більше на kherson-yes.com.ua.

У світі нацистами було облаштовано 25 концентраційних таборів. Хоча більшість знає в основному тільки про Дахау та Освенцим. Але загалом у фашистських таборах було замордовано 11 мільйонів людей. Хоча точно підрахувати важко.

У Херсоні, на жаль, теж було своє єврейське гетто та концтабір, який славився своєю жорстокістю.

Єврейський облік

На момент окупації Херсона у місті проживало 16 тисяч євреїв. У перші дні свого перебування німецькі військові заснували єврейську раду. Метою ради був перепис усіх євреїв у місті та виявлення людей з єврейською національністю. У ті часи, з метою власної безпеки, євреї знищували свої документи, але нацистам все одно вдавалося їх виявляти. Найчастіше «завдяки» сусідам, які здавали адреси євреїв. Навіть у ті часи вже існувало таке поняття, як колаборанти. Іноді місцеве населення або повністю переходило на бік фашистів. Або з метою отримати свою вигоду, починали співпрацювати з ними.

Військовий губернатор Херсона наказав усім євреям носити відмітні знаки на одязі — зірку Давида. Їх носили поверх одягу на лівій стороні грудей та на спині.

Також усіх виявлених євреїв зобов’язали здавати абсолютно всі коштовності. Їх прирікали на безгрошове існування за правилами Третього Рейху. Вже за десять днів після початку окупації — 29 серпня — у місті розстріляли 100 євреїв, а ще через тиждень — 110 євреїв.

Усіх їх нові охоронці закону звинуватили у підпільній діяльності. Заявивши, що вони приховують щось від влади. Хоча це був лише привід.

Вже 7 вересня 1941 року у Херсоні заснували гетто.

Новий дім

Перший варіант херсонського гетто був звичайним міським кварталом обнесеним парканом і колючим дротом. Попри звичне місце проживання, нацисти не дозволяли євреям забути про те, хто вони та де знаходяться. Усі входи та виходи у гетто охороняли озброєні солдати із собаками. Євреї могли пересуватися лише територією гетто.

Тільки херсонці, народжені в змішаних шлюбах, мали змогу зустрічатися зі своїми не єврейськими родичами. Всім іншим євреям було відмовлено в будь-яких відвідуваннях, або спілкуванні з людьми за межами гетто.

Часто під час Другої світової ходили різні чутки про те, куди відправляють євреїв. Найчастіше німці й розпускали ці чутки. Це спричинило те, що практично всі євреї добровільно сідали в ешелони та вирушали в гетто. Одна з таких легенд ходила й у херсонському гетто. Хтось розпустив чутку, що всіх євреїв зібрали для того, щоб відправити до Палестини. Але це, звичайно ж, було не правдою.

23 вересня було облаштовано нове гетто на території в’язниці. Туди перевели 8500 євреїв. Їх стало менше через те, що частина євреїв змінила релігію на християнство, і дітей від змішаних шлюбів, теж не взяли в нове гетто. І це врятувало їм життя. Тому що наступного дня всі 8,5 тисячі розстріляли Зондеркомандою 11-А. Це сталося на околицях села Зеленівка. Хоча згодом на цьому місці знайшли останки понад 10 тисяч тіл. Історики припускають, що на цьому місці розстрілювали не лише євреїв.

Важко уявити, яке це було «видовище». Понад вісім тисяч трупів і нескінченна автоматна черга.

У січні 1942 року розстріляли всіх напівкровок. Нацизм не щадив нікого.

Будні у гетто

Коли євреїв переселили їм обіцяли найкращі умови для життя. Цинізм німецької армії просто вражає. Вони дивилися в очі євреям і брехали їм про покращення їхнього життя. Хоча заздалегідь знали, що на всіх цих людей чекає смерть.

Коли всіх херсонських євреїв привезли в перше гетто, то їх умови утримання були далеко за межами того, що їм обіцяли. Під гетто відвели чотири вулиці, на яких історично проживала велика кількість євреїв. Усіх не євреїв виселили в інші місця, а на тих убогих чотирьох вулицях розмістили всіх переселених.

Кількість переміщених євреїв була набагато більшою, ніж могла вмістити в собі відведена територія. Через це і відсутність людяності в німецькій армії люди жили в тісних кімнатах по десять осіб.

Надворі стояв кінець серпня. Погода була спекотною і задушливою. І в тісних кімнатках, з яких не випускали людей, не вистачало кисню та води. Не говорячи вже про побутові проблеми — сон, гігієнічні потреби.

Гітлер бачив у євреях якусь загрозу. Причину для якої нікому не відомо. Ходять мільйони чуток про причини поведінки Гітлера. Але так чи інакше у всіх концтаборах для євреїв створювали такі умови, які були спрямовані на знемогу євреїв. Так і в херсонському гетто щодня євреїв вивозили на роботу до міста. При тому, що ці роботи були необхідністю. Іноді вони взагалі були безглуздими. Єврейські чоловіків запрягали замість коней у візок і змушували їх так возити містом воду. Або перетягувати машини з одного місця на інше.

Про жахіття гетто знали всі херсонці. Адже кота в мішку не приховати. Місто маленьке, і чутки розходилися швидко. Відомий херсонський доктор Баумгольц отруїв себе та всю свою родину, щоб не потрапити у гетто. Він знав, що там творять з людьми. Він знав, що чекає на його сім’ю, і не чекаючи приходу солдатів за ним, прийняв таке рішення. За даними істориків у Херсоні замордували 17 тисяч євреїв.

Але херсонське гетто несправедливо стало забутим.

Чому немає пам’яті

Херсонське гетто мало свою криваву історію. Тисячі вбитих і замордованих євреїв, але він ньому навіть мало хто з херсонців знає. Чому так?

Тему дослідження Голокосту в США почали досить давно. У Радянському Союзі про це мало говорили. Дослідників теми Голокосту взагалі можна було на пальцях порахувати. Ця тема була практично забороненою. Антисемітська кампанія, яка процвітала в Радянському Союзі, не сприяла жертвам Голокосту розповідати про те, що сталося. Їхні історії просто не радилися ні в пресі, ні на телебаченні.

Ще однією причиною того, чому про Херсонське гетто мало що відомо, служить вік тих, хто там перебував. Деякі євреї, які пережили херсонський концтабір, були надто маленькими, щоб щось пам’ятати. Інші ж не повернулися до міста. І знайти їхні сліди у величезному світі було неможливо.

Історики, які досліджували тему гетто в Херсоні, зіткнулися з глухим муром у вигляді місцевого населення, яким або заперечували існування концтабору в самому центрі міста, або зводили це до такого незначного факту історії.

Така поведінка місцевих могла бути викликана соромом за те, що вони не намагалися щось зробити. А просто були безмовними свідками звірства. Або ж старанне замовчування та згладжування історичних фактів призвело до такого результату.

Отже, основним джерелом інформації для істориків стали документи. І як би це іронічно не звучало, саме німецькі документи. Нацисти мали звичку документувати абсолютно все. Коли, де, в якій кількості і якою групою було здійснено розстріл. Від нацистського командування не вислизнула жодна куля, жоден єврей. Але саме їхні бюрократичні звички в майбутньому допомогли притягнути до відповідальності багатьох військових злочинців та довести існування таких гетто.