Вибори на початку ХХ ст. у Херсоні мали свої характерні, інколи дуже незвичні риси. Наприклад, тоді й не говорилося про якісь агітаційні листівки чи рекламу по телевізору, де політичні діячі мали змогу налаштувати населення на свій бік і розповісти про свої плани при владі. В ті часи вибори проходили досить тихо та без особливих сюрпризів. Більше інформації – на сайті kherson-yes.com. 

Якою була передвиборча кампанія на початку ХХ ст.?

Міська передвиборча кампанія до 1917 року була дуже скромною та майже непомітною. Розміщення друкованої політичної реклами та агітаційних промов на будинках, магазинах, парканах чи стовпах було заборонено відповідно до чинного закону. Агітація була дозволена лише в місцевій пресі та за допомогою спеціальних тумб для об’яв, які були розміщені по місту та включали плату за їх використання.

Тоді передвиборча кампанія обходилася без брудних слів на адресу конкурентів, а в газетах публікувалися нудні заклики голосувати за якийсь конкретний номер у списку, не приділяючи уваги заслугам тієї чи іншої політичної партії.

Цікавішою кампанія стала після 1917 року. У херсонських газетах почала з’являтися різноманітніша політична реклама й навіть почав випробовуватися новий спосіб привернення уваги виборців. Він полягав у тому, що пожежна команда разом з кіньми показово їхала нібито до місця пожежі. Місцеві, не приховуючи своєї цікавості, йшли позаду пожежників і прагнули побачити, де і в кого сталася пожежа. Пожежники підходили до будь-якого будинку, який їм приглянувся, ставили драбину, на неї підіймався агітатор і починав свою політичну промову. Тут вже не соромилися використовувати різні погані слова, адресовані тій чи іншій партії.

Загальна схема проведення виборів

Передусім варто зазначити, що голосувати на початку ХХ ст. могли далеко не всі. Головною умовою для участі в виборах був майновий ценз. Це означає, що до виборів допускалися лише ті, хто володів якою-небудь пристойною нерухомістю. Багато людей, які були досить забезпеченими, але мали у своєму розпорядженні лише невеликий магазин чи маленьке житло, не мали права голосувати. Крім того, до виборів не допускалися особи, яким не виповнилося ще 25 років, а також боржники перед містом, жінки та військовослужбовці.

У 1909 році на вибори до міської думи прийшло 152 особи. Цей показник був надзвичайно малим, враховуючи, що населення Херсона тоді становило понад 90 тисяч осіб.

Вибори проходили у декілька етапів. Спочатку завжди розпочиналися збори, на яких голова зачитував попередньо відібрані прізвища та цікавився, хто з названих людей виявляє бажання балотуватися в депутати. Ім’я того, хто захотів балотуватися, ставилося на голосування. Воно являло собою написання на клаптику паперу імені того чи іншого кандидата. Ті люди, які збирали щонайменше три голоси проходили до наступного туру – голосування кульками.

Апарат для таємного голосування

Бюлетенів на початку ХХ ст. у Херсоні не було. Замість них використовувалися спеціальні дерев’яні кульки та особливе пристосування для голосування, більш відоме як апарат Астаф’єва й Тотвена.

Апарат являв собою чорно-білий ящик з видимим отвором, куди мала залізати рука виборця. Чорна половина з написом «проти» була відділена від білої з написом «за» спеціальним відсіком, який не був помітний для інших людей. Виборці підходили до цього апарата, поміщали свою руку всередину та кидали кульку в один з відсіків. Таким чином, таємниця зберігалася, а всі присутні слідкували за тим, що все відбувається за правилами.

У передній частині цього апарату знаходилися лічильники, які спрацьовували від ваги кульки, коли та потрапляла до конкретного відсіку. Оскільки лічильник був і в чорній половині, і в білій, щоб уникнути підглядання, під час голосування лічильники прикривали.

Коли всі кульки були опущені в ящик, наступав час для підрахунку голосів. Слід сказати, що справа ця була довгою, адже така процедура повторювалася для кожного окремого кандидата. Цей процес іноді міг займати цілий тиждень, враховуючи, що розпочинали голосувати з самого ранку, а закінчували ближче до ночі. Переможцями ставали ті кандидати, які отримували найбільше голосів «за».

Отже, виборчий процес на початку ХХ ст. був дуже цікавим і мав свої специфічні риси. Дуже пізнавально та цікаво було б подивитися, як у реальності відбувалися вибори та як себе поводили кандидати в депутати. На жаль, цього ми вже не побачимо, але маємо змогу уявити як це відбувалося та пофантазувати.