У 1914 році весь світ дізнався яке на смак горе. Перша світова війна зруйнувала мільйони життів людей у всьому світі. За статистичними підрахунками під час бойових дій загинуло дев’ять мільйонів людей, ще п’ять мільйонів загинуло через наслідки війни – відсутність житла, голод, хвороби.

Херсонська область одна із перших, хто відчув на собі початок війни. Весь світ після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда вже розумів, що війна – справа часу. І коли 28 липня австро-угорські війська перейшли кордон Сербії, для багатьох це не стало новиною. Почалася Перша світова війна. У житті всіх постраждалих вона була різною. Що ж відбувалося із Херсоном на початку 20 століття. Більше на kherson-yes.com.ua.

Перші “дзвіночки”

Настання війни відчувалося у багатьох сферах діяльності. Ще до офіційного оголошення імператора Миколи ІІ почалися зміни, які спочатку торкнулися портової служби. Окрім модифікації самої служби змінилися і порядки пересування суден.

Кораблі, які йшли шляхом Херсон-Миколаїв-Одеса і назад, тепер рухалися трохи за іншим принципом. Всім кораблям було заборонено відступати далеко від берега. Вони мали слідувати межах видимості суднових вогнів. І нові правила вимагали отримувати документи під час проходу Очаківського посту. Причиною цього стала трагічна і трохи загадкова подія.

28 липня 1914 року з Одеси до Миколаєва та Херсона слідував караван судів. Пройшовши Очаківський пост, судна повільно дотримувалися свого наступного пункту призначення. У каравані було судно херсонського судновласника Шавалде. Але дійти до Херсона всім судам не вдалося. Один із кораблів «наїхав» на водну міну. Потужний вибух підняв хвилі, які накрили й інші судна та потопили “бідолаху”. Більшість пасажирів та членів команди екіпажу, а їх було близько 150 осіб, загинули швидко. Бо судно стрімко затонуло. А час був ранній ранок. Пасажири спали та не встигли зреагувати на ситуацію. Лише одиниці вціліли. Більшість тих хто був на першій палубі та встигли вискочити. З моменту вибуху до повного затоплення пройшло менш як 5 хвилин. У пасажирів та членів екіпажу, які перебували на нижніх палубах, не було шансів.

Врятованих пасажирів з інших судів доправили до лікарні до Миколаєва. Все сталося так швидко і стрімко, що ніхто не встиг зрозуміти, що спричинило це.

Через деякий час у пресі почали з’являтися статті про те, що кораблі підірвалися на міні. Але спочатку у цьому мало хто повірив. Звідки ж у Дніпро-Бузькому лимані міни? Через кілька місяців, коли тим самим шляхом прямував пароплав «Михайло» на відрізку шляху з Очакова до Одеси він «зустрів» кілька плавучих мін. Але відповіді на питання, як міни опинились у лимані, не було. Або їх просто прибило з відкритого моря або на півдні України вже діяла якась диверсійна група. Царська Росія цінувала кораблебудівний потенціал півдня України.

Це стало першим «дзвіночком» початку війни. Херсонська область першою в Україні почула звуки війни, що наближається. А далі все за стандартним сценарієм: мобілізація, бої, втрати, перемога.

Збір військ та перші бої

Як тільки було оголошено загальну мобілізацію та початок війни, у Херсоні почалося активне пересування військової сили. У місті дислокувався 57-й піхотний Модлінський генерал-ад’ютанта Корнілова полк, який одразу ж приєднався до 15-ї піхотної дивізії. Головним там був полковник Олександр Іванович Березовський – нагороджений Георгіївською зброєю за свої заслуги на війні. 1918 року він командував 3-м Херсонським корпусом. У віці 72 років полковник помер у Німеччині. Примхи долі закінчити своє життя в країні, проти якої ти воював.

Першою масштабною битвою нової війни була Галицька битва. Російським військам вдалося зайняти Буковину, Галичину (східну її частину) і осадити Перемишлю. Битва була важкою та масштабною. Багато солдатів загинуло і часто проводилася ротація військ. Волею долі у цій битві боролися мобілізовані херсонці.

Водночас Херсон уже перетворювався на місто — госпіталь. Під госпіталі використовували не лише лікарні, а й приватні житла. Самі херсонці охоче пропонували свої будинки для потреб госпіталів.

Ігуменя Благовіщенський монастир, який у сучасності знаходиться в селищі Приозерне Генічеський район, використовували як лазарет для поранених солдатів. Що під час Першої світової війни, що під час Другої світової війни, використання храмів і церков під лікарні було звичайною справою. Навіть черниці ставали медсестрами та доглядальницями для поранених.

Не лише корінні херсонці хотіли допомогти. Навіть турецький консул Едвін Каруана надав частину свого будинку на вулиці Лютеранській для облаштування госпіталю. А сам із членами своєї сім’ї пішов на курси з надання допомоги пораненим.

Благодійний Херсон

Відстежити точну дату зародження такого поняття як «благодійність» дуже складно. На прикладі Херсона можна з упевненістю сказати, що 1914 року воно вже існувало. На той час у місті вже працювало кілька благодійних організацій. В основному вони займалися збиранням одягу для поранених воїнів, солдатів, які на той момент були на фронті. Також допомагали сім’ям вояків та загиблих солдатів.

Прозорість тодішніх благодійних фондів, мабуть, страшний сон нинішніх деяких фондів. Усі звіти про витрати та надходження фондів друкували у газетах. Кожен херсонець міг побачити, що було зроблено чи куплено його гроші. Так само, це служили ще й деякого роду рекламою. Усі, хто потребував, знали куди їм звернутися за допомогою.

З початком Першої світової війни економіка країни зазнавала схожих змін, що й економіка України у 2022 році. Зокрема, підвищення цін. Ціни на продукти та товари першої необхідності різко підвищилися. У ті часи у простого народу не було багато статків, точніше їх зовсім не було. 

Губернатор Херсона барон Гревеніц рішуче взявся до тих підприємців, які спеціально завищували ціни. Він видав указ, який стосувався всіх торговців, які штучно підняли ціни. На них чекало тюремне ув’язнення терміном на три місяці або штраф у розмірі трьох тисяч рублів. Крім того, щомісяця губернатор особисто затверджував ціни на товари першої необхідності. Заходи 1914 року допомогли хоча б на перший час утримати економіку та інфляцію. Адже це обіцяло серйозні проблеми та кризу для міста.

Перше поховання

Наприкінці серпня 1914 року до Херсона приїхав поїзд із жалобним вантажем — перший офіцер — херсонець убитий на війні. Ним був поручик із Модлінського 57-го піхотного полку.

Гроб першого херсонського героя зустрічали пишною процесією, на якій був присутній губернатор. Жалобна процесія пройшла практично через все місто. Його поховали на християнському цвинтарі. Попри те, що це була перша повномасштабна і загальна війна, і такого досвіду раніше ні в кого не було, губернатор Херсона знав, що жертв буде багато. І херсонців у тому числі. Тоді він віддав новий указ — виділити місце на християнському цвинтарі для безоплатного поховання загиблих солдатів та офіцерів, нині це меморіальний цвинтар на проспекті Ушакова. Але місця на християнському цвинтарі виявилося замало. Ще одну ділянку відвели на старовинному Забалківському цвинтарі. Туди звозили солдатів, які померли у шпиталях від ран.

На той час влада міста та городяни з великою повагою ставилися до загиблих солдатів. Кожна жалобна процесія супроводжувалася низкою незнайомців, які з непідробними почуттями співчували горю. Але до 21 століття більшість не збереглося. На обох кладовищах важко знайти хоча б десяток напівзруйнованих надгробків на солдатських могилах. Але влада міста все ще можу “повернути їх до життя”. Реставрація цвинтаря могла подарувати місту унікальний меморіальний комплекс.