Друга світова війна стала тяжким випробуванням для людей. Причому не лише під час бойових дій, а й у тилу. Гідних прикладів цьому є безліч. Про героїв, які пожертвували своїм життям заради інших зняли багато фільмів, написали книжки. Проте, багато хто з них, ніколи не задумувався над героїзмом, а просто робив свою важливу справу, часто залишаючись невідомим. Більше на kherson-yes.com.ua.

За приховування – смерть

19 серпня 1941 року гітлерівці увійшли до Херсона. Розпочалися довгі дні окупації. Фашисти відразу встановили в місті свій порядок, вони жорстоко карали людей за непокору. Розпоряджень, команд і наказів німці видавали достатньо. Одним з перших таких приписів став наказ про заборону приховування та надання допомоги євреям, радянським воїнам, які опинялися на окупованій ворогом території.

Якщо жителі міста робили це, то автоматично підлягали під найжорстокіше покарання – розстріл. Перед Привізним базаром гітлерівці постійно влаштовували показові страти непокірних, тим самим вселяючи в людей страх та «повчання». Проте залякати херсонців такими заходами не вдалося.

Таємниця жінки

Ще з перших днів окупації Херсона інтендантська служба звернула увагу на чистий, невеликий будинок Марії Павлової. Згодом сюди виїхали офіцери постояльці зі своєю охороною. Оглянувши будинок Марії, німці залишилися в ньому, навіть не здогадуючись, що поряд у будинку мешкає людина, яку вони мали б вбити.

Це була небезпечна таємниця пані Марії, за яку вона могла втратити життя. Тому навіть найближчі сусіди не знали про її подвиг.  На горищі будинку жінки, де облаштувалися гітлерівці, за грубою був влаштоване невелике укриття, в ньому ховався юнак-єврей. Потрапив він до будинку жінки у вересні 1941 року. Ким був цей юнак Марія не знала, називала його Сашком.  

Щойно з’являлися фашисти, потрібно було бути вкрай обережними, як господині, так і її співмешканцю. Будь-яке шарудіння, кашель, могли привернути увагу окупантів і привести до загибелі. Проте, тривалий час небезпеки вдавалося уникати.

Втім приховування єврея вдома було не єдиною таємницею Марії. За кілька метрів від її будинку знаходилася яма старого підвалу, замаскована під грядку з овочами. В ній ховалися від гітлерівців троє молодих хлопців. Вони чекали зручного моменту, щоб втекти з міста.

Зрештою після кількох напружених місяців сидіння в ямі в’язні змогли втекти. З’явилась гарна можливість потрапити до села Шмідтове. Сашку ж йти було нікуди, він залишився на горищі. Майже 2 роки хлопець провів там.

Гірке прощання

Все ж на початку серпня 1943 року якимось чином гітлерівці виявили схованку на горищі будинку жінки. Блідого, зарослого волоссям Сашка, який майже розучився ходити німці б’ючи стягнули з горища. Дісталося за таємницю й господині. Юнака відвезли на розправу. Жінку залишили в будинку під наглядом вартового.

У важкі часи очікування на рішення щодо свого майбутнього Марія написала прощальний лист своїм рідним. В ньому вона просила вибачення за свої образи. Також сповістила, що їй доведеться розлучатися зі всіма назавжди. Того ж вечора жінку відвезли до гестапо.

На сайті mycity.kherson.ua зазначається, що лист Марії Павлової потрапив до Олександра Кабанова – одного з тих молодих хлопців, які ховалися в ямі на її городі. Цей дивовижний листочок є свідком великого подвигу жінки-херсонки став сімейною реліквією Олександра.

Попри тяжкі звинувачення у приховуванні єврея, Марії вдалося вижити. У березні 1944 року Херсон звільнили від німців. Після Перемоги Марія Павлова дочекалася повернення з фронту свого брата та жила у турботах родичів. Померла жінка спокійною смертю, поховали її у Олешках.