В 1994 знаменитий американський кінорежисер Стівен Спілберг організував інститут Shoah Foundation, де були зібрані спогади людей, яким вдалося пережити Голокост і, зокрема, період фашистської окупації в роки війни 1941-1945 років.
За роки до режисера зі США звернувся український дослідник історії Юрій Капарулін. Вчений зібрав багато матеріалів про долю загиблих та врятованих. Його робота стала серйозним внеском у те, щоб жителі Херсона знали правду про події у місті в період окупації початку 1940-х років. Більше на kherson-yes.com.ua.
Наша довідка. Юрій Капарулін, кандидат історичних наук, викладач Херсонського держуніверситету. Очолює Центр дослідження геноциду ім. Р. Лемкіна. У 2010-х роках зайнявся питаннями геноциду населення Херсона у роки фашистської агресії. На момент початку досліджень в архівах Херсонщини документів такого роду було замало.
На шляху до правди про голокост у Херсоні
За радянських часів історія херсонського гетто не набула широкої популярності. Однією з причин було те, що багато дорослих в’язнів після перемоги опинилися за межами Херсонської області та не повернулися додому під страхом бути визнаними зрадниками (бувало й таке). Друга причина полягає в тому, що багато очевидців тих страшних днів були в надто юному віці, щоб докладно розповісти про все.
Наукова робота херсонського дослідника сприяла з того що у Херсоні стало поступово відомо, що у Херсоні було гетто. Про ці трагічні події ніщо в місті не нагадувало. Проте, у перші дні фашистської окупації 1941 року для кількох тисяч євреїв 4 вулиці центру Херсона стали останнім місцем проживання. Усі ці люди розстріляні.
Основне джерело дослідження історії херсонського гетто склади документи. Насамперед це були німецькі документи (листування та різні звіти, про тематику яких можна здогадатися). Також до рук Капаруліна потрапили слідчі справи післявоєнних років, заведені стосовно нацистів та їхніх посібників з-поміж жителів Херсона та сусідніх районів.
За словами херсонського історика, “документи – це основа”. Їхня відсутність не дозволила б визначити напевно, які підрозділи фашистів та місцевих карателів проводили планомірне знищення мирних жителів, хто їм віддавав накази.
Упродовж багатьох років від дня 9 травня 1945 року розмови про гетто, проте, виникали. Про це могли говорити на якомусь ринку покупці, яких щороку ставало дедалі менше. Але збирати, фіксувати й тим більше публікувати спогади очевидців, що вижили, на більш-менш офіційному рівні ніхто не наважувався. Така ситуація посилилася ще більше, коли керівництво СРСР на чолі з М. Горбачовим взяло курс на об’єднання Німеччини та, як наслідок, замовчування трагедій війни 1941-1945 років.
Що ж трапилось в Херсоні восени 1941-ого
Увійшовши до міста, нацисти отримали вказівку винищити у ньому всіх євреїв. Для початку вони мали провести роботу з виявлення таких людей у місті, де проживало сто тисяч мешканців. Таким чином перший наказ окупантів містив вимогу: всім євреям з’явитися на реєстрацію. Невідкриття наказу каралося смертю.
Усіх євреїв погодили в одне місце, укладене між чотирма Форштадськими вулицями, де мешкало багато євреїв (Напевно, про це гітлерівцям повідомив хтось із містян). Ця ділянка була обнесена колючим дротом, попередньо вигнавши з будинків все неєврейське населення. У залишені будинки заселили євреїв з інших районів та кварталів Херсона. Нацисти обіцяли організувати спокійне та налагоджене життя, після чого – забезпечити виїзд та прибуття мешканців гетто до Палестини.
Насправді ж виявилося зовсім навпаки. Людей заселили десятками в задушливих кімнатах, де не вистачало свіжого повітря. Особливо мучила людей спрага, адже те літо видалося особливо спекотним.
Щоранку мешканці гетто вирушали на роботи у різних частинах міста. Метою таких дій була не творча праця, а лише спроба відібрати у людей сили. Деколи доходило до абсурду. Голодні люди, які страждають від спраги, переносили з поверху на поверх меблі, а потім доставляли її на колишнє місце. Були й інші жарти нових господарів міста.
Ближче до кінця вересня людей почали переселяти до міської в’язниці, а через кілька днів організовано звезли до місця розстрілу, розташованого між селищем Зеленівка та Херсоном. Знищення беззбройних людей тривало два дні. За даними Юрія Капаруліна, фашисти знищили понад десять тисяч людей, хоча у звітах нацистських нелюдів значиться показник п’ять тисяч.
В результаті робіт з матеріалами інституту, створеного Стівеном Спілбергом, з’явилося кілька публікацій українського вченого їх Херсона у спеціалізованих засадах нашої країни та Польщі.
Фото з сайту www.bbc.com