Йшла перша зима світового конфлікту під назвою “Перша світова війна”. На фронт прибувають нові солдати: добровольці й ті, кого кличуть за віком. Серед перших на військову службу потрапив молодий хлопець із села Козацьке Херсонської губернії Захарій Видриган. До призову до армії він мав абсолютно мирне ремесло. Хлопець працював у маєтку князя Володимира Трубецького у малярсько-покрівельній майстерні. Більше на kherson-yes.com.ua.
Герой-розвідник
Після короткого навчання Захарія відправили до польової розвідки Царицинського 146-го піхотного полку Південно-Західного фронту. У битвах та підготовці до них солдат із Тавриди показав себе з найкращого боку, за що командири присвоїли йому звання “старший унтерофіцер”. В армії того часу вважалося, що воїни, що мали це звання, є головною опорою взводних і ротних командирів. Часто старші унтерофіцери прямували до шкіл прапорщиків, а після їх закінчення вже отримували перший офіцерський чин.
Можливо Захарій Видриган став би офіцером, але його спіткала невдача у вигляді поранення. У листопаді 1916 р. він попрямував до Києва на лікування.
Попри відносно недовге перебування у шпиталі, у січні наступного року З. Видриган був відправлений до 20-ї артбригади каноніром в місто Катеринослав, а вже через кілька місяців – до тилової Одеси. Там, у місті артилерійської слави, він служив бомбардиром Другої далекомірної команди Бендерської групи. За участь у Першій світовій війні З.П. Видригана було нагороджено трьома Георгіївськими хрестами та 4-ма георгіївськими медалями. Як не згадати знамените “якби не…” . Герою війни не вистачило одного знака, щоб стати в один ряд з іншими солдатами, які відзначилися більш за всіх у найкривавішій війни початку двадцятого століття.
Після Лютневої революції його обрали головою солдатського комітету батареї, а після революції жовтня 1917 року він вступив до Червоної гвардії, яка охороняла порядок в Одесі. Штаб його загону розміщувався у залізничних майстернях (майбутній завод ім. Січневого повстання). Досвідчений військовий навчав військового ремесла молодих хлопців.
Після участі у бойових діях у степах Бессарабії Видриган повертається до рідного села, де вже немає жодних поміщиків. Там він організовує партизанський загін боротьби з інтервентами. У березні 1919 року його вкотре поранили. Для нього активні бойові дії закінчилися, але, як виявилося, до певного часу.
Третя війна генерала
У 1941 році підполковник Видриган, досвідчений командир та організатор військової служби, отримує призначення на посаду командира 525-го стрілецького полку 171-ї стрілецької дивізії.
Тут варто звернути на те, що досвід та заслуги Захарія Видригана були явно занижені його начальниками. Можливо, його просто не помічали при відборі кандидатів на заохочення або просування по службі. Хоч би що там було, а деякі його ровесники або навіть ті, хто був молодший за нього віком, обіймали набагато вагоміші посади.
У дні оборони столиці радянської України Захарія Видригана знову було поранено і з кінця липня по грудень 1941 року він лікувався перебував у шпиталі. Після цього його відправили в тил для комплектування нових частин для армії.
На початку 1943 року Захар Петрович отримує повідомлення про загибель сина Олександра, заступника командира стрілецької роти. Він подає рапорт із проханням про переведення його в район бойових дій. У квітні того ж року він вирушає на посаду заступника командира 51-ї стрілецької дивізії, яка на той момент формується на зміну знаменитій Перекопській дивізії, бійці якої відзначились у боях за Крим у 1920 році.
Надалі Захар Петрович продовжував воювати. Нові призначення змінювалися пораненнями та новим лікуванням у шпиталях. Попри це, він дійшов до Берліна і навіть був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але командувач армії, у складі якої воював Видриган, вирішив, що Золота Зірка – надто висока нагорода. Натомість став героєм син бойового офіцера, льотчик-винищувач Микола Видриган.
Наприкінці війни на Захарія Видригана очікувала приємна подія – він став генерал-майором. Саме в цьому званні він завершив війну у поваленому Берліні, а згодом його було звільнено в запас Збройних Сил.