Історії України неможливо уявити без повстанських сил. В дусі українців завжди була ця характеристика. І УПА – Українська повстанська армія – і ОУН – Організація українських націоналістів – є найважливішою частиною минулого нашої країни. А найвизначніше ім’я цього руху – Степан Бандера.

Більшість своєї діяльності УПА провело на території Західної України. Але пута їхньої діяльності поширилися практично на всю територію країни, в тому числі й на Херсонську область. Більше на kherson-yes.com.ua.

Народжені одночасно

Офіційно Херсонську область виділили у 1944 році, одразу після закінчення Другої світової війни. Але історичні документи свідчать, що діяльність ОУН на Півдні країни існувала ще до початку війни. Тоді було створено три найбільші угруповання ОУН — Південь, Центр та Північ. Завданням південного угруповання було створення української влади на території Одеси та Криму та інших південних міст. Завданням ОУН було поширити українську владу на всю територію радянської України. Голодомор у 30-х роках показав, як радянська влада ставиться до України. Повторення того самого сценарію український народ не хотів. І тому українці так завзято вступали до лав УПА.

На півдні підпільна організація була дуже численною. Її діяльність хоч і була прихована, але дуже велика. У розпорядженні підпільної армії були свої друковані організації. Це давало їм можливість розповсюджувати агітаційні листівки з ще більшою швидкістю.

У 1941 році в селі Новоронівка на Херсонщині теж був свій осередок ОУН. Члени організації часто використовували невеликі селища та передмістя для своєї дислокації. Адже у містах було більше поліції.

Перші арешти

Попри всю поширеність та таємність організації, перші арешти почалися вже у 1941 році. У південному регіоні арешти розпочалися з Миколаєва. Там, у жовтні 1941 року, було заарештовано 16 членів ОУН. Німецьке управління тоді ретельно чистило міста від націоналістів. У Миколаїв їм пощастило разом із арештом отримати важливі документи підпілля. У знайдених паперах було описано докладну структуру організації, перелічені їхні основні завдання. Найнебезпечнішим серед знайдених був список псевдонімів керівників організації. Щоб члени випадково не проговорили, або щоб їх не було можливості підслухати, імена ключових членів були зашифровані. Таким чином приховуючи їхні особи від поліції.

Херсонський осередок вивчив урок із того, що сталося зі своїми «сусідами». Члени ОУН у Херсоні переховувалися під виглядом загонів самооборони. Це одні з небагатьох громадських організацій, які були дозволені окупаційною владою міста. Хоча деяких із них все одно вдалося вирахувати. Кілька людей навіть стратили. Але це не спромоглося зупинити діяльність ОУН.

У Херсоні на збори приходило близько двох тисяч осіб. Головним центром херсонського ОУН був голова самооборони із псевдонімом «Конрад». Це був не єдиний осередок у місті. «Конрад» тримав тісний зв’язок із членами ОУН, які були впроваджені до муніципальної адміністрації Херсона. Ці два угруповання були одними з найбільших у місті. Можливо в цьому і полягав їхній крах. Вони проіснували до 1942 року. Практичних усіх членів угруповання заарештувала німецька влада. Усіми методами вони намагалися зупинити заразу, що поширилася, у вигляді ОУН. Саме такими були для окупаційної влади.

Арешти проводилися постійно на всій території південного регіону. Попри те, що арешти та стеження за можливими членами організації проходили постійно, до Херсона раз у раз прибували нові члени похідних груп. Усьому виною було те, що через Миколаїв та Херсон йшла лінія зв’язку з осередком у Маріуполі.

Сімейна справа

Степан Бандера – обличчя української повстанської армії – мав брата Богдана, який також поділяв політичні погляди свого брата. Богдан Бандера брав активну участь у житті ОУН. За що й привернув увагу радянської влади. Побоюючись переслідувань, Богдан вирушив мандрувати країною, і продовжувати здійснювати діяльність різних осередків ОУН.

У свій час Богдан Бандера ховався в польському містечку Холмі. Але коли почалася війна і діяльність угруповань поширилася на південний регіон, він, разом із похідними групами, проник в окупований Херсон.

Він тоді керував молодіжною мережею Херсонського округу, яка перебуває у прямому підпорядкуванні Миколаївського проводу. У Миколаєві її очолював такий собі «Директор», а вище за нього «Юрко» – знамените ім’я серед членів ОУН та УПА.

Богдан Бандера мав псевдонім “Богдан”. Не дуже хитромудро, але на його плечі було покладено важливу місію — поширення пропаганди серед молоді. ОУН ставило собі пріоритет в агітації молодих людей. Саме за ними вони бачили майбутнє. Переконати старше покоління було вкрай складно і практично неможливо. До того ж через постійні арешти критично потрібні були нові люди.

Спочатку майбутнім членам розповідали про організацію, потім давали почитати щось із пропагандистської літератури. А наприкінці доручали легке завдання, щоб перевірити, чи можна було довіряти «новенькому». І лише після перевірки охочих допускали до присяги на вірність ОУН.

Юнацький максималізм

Не всі члени ОУН/УПА довіряли «молодняку». У їхній юнацькій зухвалості та максималізмі приховувалась загроза для всього осередку або навіть організації. Восени 1943 року Богдан Бандера піддався невідомим почуттям та «засвітив» свою особистість окупаційної влади. Він скоїв замах на німецького поліцая.

Переховуючись у селі Піски, Богдан з однодумцями ховалися у будинку місцевої мешканки, де відбувся обшук. Не зумівши впоратися з емоціями, Бандера вихопив гвинтівку у поліцая, а його «колега» вистрілив тому в голову. Дуже необачний вчинок, який спричинив низку наслідків.

Хоча деяких членів ОУН надихала така відданість та безстрашність спільній справі. Керівник Миколаївського округу ОУН Павла Нікітенко вважав Богдана Бандеру “найнебезпечнішим індивідом”. Коли «Богдана» відправили керувати Баштанським осередком, вона стала «найнаціоналізованішою».

Опис Богдана Бандери, зі слів знайомих, що симпатизують діяльності ОУН, говорили, що він не був міцної статури, але був міцного духу. Про таких кажуть – живим не здамся.

Коли війна йшла до свого завершення, усім стало зрозуміло, що разом із перемогою прийде зміна влади. ОУН розуміло, що нова влада не забажає тримати поруч повстанську організацію. Для того, щоб перечекати бурю, що насувається, вони готували бункер. «Богдан» був серед тих, хто готував такі «ями» для Миколаївського та Баштанського підпілля.

Безстрашність Богдана Бандери не знала кордонів. Він закликав усіх вступати до лав Червоної армії й там агітувати людей. Він не боявся діяти просто під носом при владі.

І дивно, що смерть спіткала його випадково. Він випадково забіг у сад, де були червоноармійці, прийнявши його на німецького солдата, вони побили його. Після цього він і помер. Йому було не більше 30 років.

Особа Богдана Бендери завжди була оповита таємницею. На допитах багато оунівців розповідали про хлопця із псевдонімом «Богдан». Їхні описи зовнішності збігалися. Але якихось офіційних даних не збереглося.

Усіх членів націоналістичного руху на Херсонщині влада відправляла на Соловки. Але попри це, на Херсонщині боротьба оунівців тривала аж до 50-х років. За даними КДБ у селі Рубанівка Великолепетихського району Херсонської області у 1953 році було викрито молодіжну організацію ОУН.

Далеко від місця народження націоналістичного руху, воно процвітало довгі роки. І було не менше і не слабше, ніж його західноукраїнські побратими.